Не дивись на вроду, подивись на серце,
Бо краса - дочасна, все одно померкне.
Внутрішні чесноти не старіють з віком,
І тебе й в морози зможуть відігріти.
Що шукати в рості і тілобудові? -
Подивись чи в серці місце є Христові!?
Чи сам Бог в оселі тіла проживає?
Якщо так, - блаженний, хто Цю цінність має.
Не дивись на шати, дорогі убрання, -
Подивись на працю, щоденні старання.
Подивись на руки, задивись у душу:
Чи склада людина в небесах надбання?
Зазирни у очі. Чи живе в них небо?
Чи для них важлива в Богові потреба?
Хто шукає Бога - придивляйсь до того,
Пам'ятай: Ісус лиш в небеса дорога.
Хтось себе лиш хвалить? - Утікай від нього.
Він є загорділий, й безсумнівно зрадить.
Не водися з тими, хто ще спозаранку
Під міцним напоєм учиняє сварку.
Хто новини любить - про усіх все знає,
Той, й твої секрети також не сховає.
Хто розваги любить, - чи в біді поможе?
За столом в злооких - поспішать негоже.
Є не мудро вірить всім словам людини,
У котрої справді беззаконні чини.
Та з подвійним серцем. Гарно лиш говорить.
Якщо їй повіриш, то тобі нашкодить.
Міру добре знати: що і де сказати,
А інакше будеш від слів потерпати.
Здержливість нікому в житті не завадить.
Як у світі жити - Дух Святий порадить.
Щоб не втрапить в пастки ворогів в дорозі, -
Віднаходь щоденно мудрість згори в Бозі.
Так, не легко, друже, жити в цьому світі.
Тільки в Бозі справді можна відпочити!
*
"Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!" (Біблія, Екклезiяст 12:13).
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Расколотый купол Неба - zaharur В известной басне Крылова про свинью под дубом, дерево, кормящее свинью, обращаясь к ней, говорит такие слова: «Неблагодарная!
Когда бы вверх могла поднять ты рыло, тебе бы видно было,
что эти жёлуди на мне растут»
Таким образом, проблема свиньи, не видящей Источника своего бытия, заключалась в том, что она не могла поднять своего взора вверх.
Если бы она научилась возводить свои очи ввысь, то не могла бы не увидеть Того, кто даёт ей жизнь.
Очень часто верующие люди пытаются привести неверующих и неблагодарных Богу людей к вере такой вот прямой, как линейка, проповедью о Боге, о Христе и т.п. Результат такой "прямой речи" зачастую бывает обратный желаемому: сердце неверующего ещё больше запирается и ожесточается. Но гораздо лучше, думаю, вначале просто помочь человеку оторвать свой взор от земного, помочь ему хоть краем глаза увидеть Небо, взглянуть на горнее. И, если это получится, то следствием этого естественнейшим образом станут мысли о Невидимом Источнике всех добрых даяний...
